сплоджений
СПЛОДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до сплодити. Дріади напевно не вміли співати пісні, сплодженої над берегами Прута чи то Черемоша (Фр., III, 1950, 89); Зачекав [І. Франко] хвилину і потім знову почав читати свої печальні сонети, сплоджені його тугою в цій тісній казні (Сміл., Сад, 1952, 56).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сплоджений | сплоджена | сплоджене | сплоджені |
Родовий | сплодженого | сплодженої | сплодженого | сплоджених |
Давальний | сплодженому | сплодженій | сплодженому | сплодженим |
Знахідний | сплоджений, сплодженого | сплоджену | сплоджене | сплоджені, сплоджених |
Орудний | сплодженим | сплодженою | сплодженим | сплодженими |
Місцевий | на/у сплодженому, сплодженім | на/у сплодженій | на/у сплодженому, сплодженім | на/у сплоджених |