сплохувати
СПЛОХУВАТИ, ую, уєш, док., розм. Припуститися помилки; схибити.- Звісно, нове діло, то трохи був і сплохував, тепер поправлюся (Вас., І, 1959, 89); - Пізнаю ковалівський рід,- тихо усміхнувся вчитель. - Всі за правду стоять.. От тільки Павло трохи сплохував, мало своєї Катрі з рук не випустив... (Кучер, Трудна любов, 1960, 120); Певне, тепер тільки розшолопав [Коростилевський], як по-дурному повівся. Мусив би й оком не моргнути: нічого, ніякої Лізи не знає й не відає. Вперше в житті отак сплохував... (Грим., Незакінч. роман, 1962, 202); // Виявитися не на рівні своїх можливостей. Важкувато було всій п'ятірці дівчат, а надто останніми днями. Та ніхто не сплохував: завтра Микола Дмитрович побачить, що і хіміки-аналітики, і лаборантки справдили його довір'я (Шовк., Інженери, 1956, 341); Розпалений Олексій смикнув облюбований ним сніп і.. не витягнув..- Тепер.. буде балачок на все село, як сплохував Кіндратів Альошка (Логв., Літа.., 1960, 21); - Я думав, що в тебе буде більше видержки. Та, мабуть, не під силу тобі звання чемпіонки країни. Сплохувала... (В ім'я Вітч., 1954, 25); // перед ким- чим. Поступитися чимсь перед ким-, чим-небудь.- Чого я так сплохував перед ним? - думав Євген Вікторович (Ле, Міжгір'я, 1953, 361).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сплохую | сплохуємо |
2 особа | сплохуєш | сплохуєте |
3 особа | сплохує | сплохують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сплохував | сплохували |
Жіночий рід | сплохувала | |
Середній рід | сплохувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сплохуймо | |
2 особа | сплохуй | сплохуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сплохувавши |