споборник
СПОБОРНИК, а, ч., книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь; поборник. І вас - Споборники святої волі - Із тьми, із смрада [смраду] і з неволі Царям і людям напоказ На світ вас виведу надалі Рядами довгими в кайданах... (Шевч., II, 1963, 298); Крізь нетрі і пустині голі Вони [очі Т. Шевченка] вдивлялись вдалину, В тюрму сибірську кам'яну Споборників святої волі (Бажан, Роки, 1957, 241); // Той, хто бере участь разом із ким-небудь у якійсь важливій справі; соратник. Пройти перед січовиками парадом спало Богданові Хмельницькому на думку в останню хвилину. Було це несподіванкою для всіх його споборників (Панч, Гомон. Україна, 1954, 243).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | споборник | споборники |
Родовий | споборника | споборників |
Давальний | споборникові, споборнику | споборникам |
Знахідний | споборника | споборників |
Орудний | споборником | споборниками |
Місцевий | на/у споборнику, споборникові | на/у споборниках |
Кличний | споборнику | споборники |