сповнювати
СПОВНЮВАТИ1, юю, юєш і СПОВНЯТИ, яю, яєш, недок., СПОВНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. чим. Накладаючи, наливаючи, насипаючи і т. ін., робити що-небудь повним, заповненим; наповнювати, заповнювати. Старша свашка .. вручає молодим келехи, сповнює їх вином (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 99); Шар прив'язали вірьовками як слід і почали сповнять його газом (Н.-Лев., І, 1956, 435); Допали криниці та боржій, сповнивши відра, додому побрались. Нас перестрів батько... (Вовчок, I, 1955, 206); Я довбав дуплянки, Садив із дідом ці сади. Із ним якогось дня чи ранку Медами сповню кадуби (Стельмах, V, 1963, 22); // Поширюючись, охоплювати, насичувати повітря, приміщення і т. ін. чим-небудь. Бляшаний пароходик [пароплавик] вислизнув з рук і поплив по помості, поринаючи носом, немов на хвилях, та сповнюючи хату гострим дерчанням металу (Коцюб., II, 1955, 371); Запашні величезні яблука південних сортів сповнюють повітря тонкими пахощами лікеру (Гончар, III, 1959, 128); Весна слала тепло, свіжий аромат відживної юної зелені сповняв повітря (Досв., Вибр., 1959, 361); Ридання матері й дочки сповняли всю хату, і ніхто не знав, що робити (Ірчан, II, 1958, 138); Помаранчі сповнили своїм запахом велику простору залу (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 218); Жайворонки сповнили небо жагучим співом (Чаб., Тече вода.., 1961, 150).
2. Займати собою якийсь простір, якесь місце. Відвідувачі сповнювали їдальню (Трубл., Шхуна.., 1940, 66); Еллінське військо хутко сповняє весь майдан і розтікається в різні боки по вулицях Трої (Л. Укр., II, 1951, 324); Тягне сіть міцна рука на борт з морського глибу. Сріблом виблискує луска,- сповняє човен риба. (Забіла, У.. світ, 1960, 113); Її повна фігура сповнила нешироке крісло (Н.-Лев., IV, 1956, 46); * Образно. Тяжка туга, мов хмара, налягла на Зінькову хату, сповнила її всю (Гр., II, 1963, 434).
3. чим., перев. із сл. серце, душу і т. ін., перен. Викликати яке-небудь сильне почуття, переживання і т. ін. Хрипіння й стогін, від яких підскакувало все тіло, били по нервах.. Кожне зітхання глибше, ніж попередні, кожний помітніший судорожний рух тривогою сповняли всю мою душу. Може, це останній?.. (Хотк., І, 1966, 132); Яким вином вона [весна] тебе п'янить, Якою радістю сповняє груди! (Перв., II, 1958, 187); Звістка Іванова про три сотні гвинтівок, добуті сю ніч Артемовим загоном, сповнила серце його гордістю за товаришів (Головко, II, 1957, 618); // часто із сл. серце, душу. Проймати, охоплювати собою (про сильне почуття). Чим далі залишалась за ним рідна земля.., тим дорожчими ставали Чернишеві його бойові товариші.. Це почуття побратимства, мабуть, сповнювало й інших бійців (Гончар, III, 1959, 125); Радість сповнювала вщерть молодого лейтенанта (Собко, Вогонь.., 1947, 3); Помітивши сльози в Гафійчиних очах, вона замовкала, жаль сповняв її серце і вилітав довгим зітханням... (Коцюб., II, 1955, 31); Високі почуття сповнили.. душу Гречкуна (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 103).
@ Сповнити кожну жилку див. жилка.
СПОВНЮВАТИ2, юю, юєш і СПОВНЯТИ, яю, яєш, недок., СПОВНИТИ, сповню, сповниш, док,, перех., розм. Виконувати, здійснювати що-небудь. Сповнював [сторож] сумлінно даний йому наказ (Фр., VII, 1951, 404); Сповняю свою обіцянку і посилаю Вам для ювілейного числа «Свободи» свої «Хмари» (Коцюб., III, 1956, 250); Старий Івоніка здавався від усіх найбайдужнішим. Сповняв свою звичайну працю (Коб., II, 1956, 84); [Мартіан:] Се Мім свій обов'язок сповняє - знак дає, що спати час (Л. Укр., III, 1952, 325); - Спасибі вам, друзі..,- Підняв Іван високо руку, - Клянуся, що сповню повинність святу (Стар., Поет. тв., 1958, 209); Хвилин привітних скільки ми лишили! мрій-замірів багато не сповнили, діл кинули... (У. Кравч., Вибр., 1958, 79); Мушу сповнити обіцянку (Мик., Кадильниця, 1959, 9); [Адам (пада на коліна, простягає руки) :] Не вбивай... [Оленка:] Я не знаю тебе. Підземна [підпільна] Галичина кличе мене сповнити свій обов'язок... (Ірчан, І, 1958, 209); // Дотримуватися чого-небудь. - Коли-не-коли ти в церкві побачиш його, а побачиш, то, як пень, він стоїть. А я ж таки.. І до святих знаменуюсь,.. і пости сповняю (Тесл., З книги життя, 1949, 131); // Учиняти, робити що-небудь погане. Злочинець, доки не сповнить злочину, не є й злочинцем (Фр., VI, 1951, 468).
Сповнювати (сповняти, сповнити) закон - дотримуватися догм релігії, виконувати обряди. Пан хуторянський Без напасті живе й без біди, Бо сповняє закон християнський (Сам., I, 1958, 154); - Треба сповнити закон,- сказав Терлецький (Н.-Лев., III, 1956, 56); Сповнювати (сповняти, сповнити) заповідь - діяти у відповідності з тим, чого вимагає заповідь. [Кіттельгавс:] І що се за дурість на тебе напала? .. Подумай про свою присягу. Сповняй божі заповіді, будь добрим (Л. Укр., IV, 1954, 238); Сповнювати (сповняти, сповнити) [своє] слово - виконувати обіцянку. Довгастих буряків кагат Заводу серце звеселяє, - То слово Партії сповняє Бригада сміливих дівчат (Рильський, II, 1960, 105); Сповнювати (сповняти) службу, заст. - те саме, що Нести службу (див. служба). [Панса:] Ти ж повинен жити, щоб службу Римові сповняти чесно (Л. Укр., II, 1951, 459); В Бересті він сидить тисяцьким, княжу службу сповняє (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 527).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сповнюю | сповнюємо |
2 особа | сповнюєш | сповнюєте |
3 особа | сповнює | сповнюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сповнюватиму | сповнюватимемо |
2 особа | сповнюватимеш | сповнюватимете |
3 особа | сповнюватиме | сповнюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сповнював | сповнювали |
Жіночий рід | сповнювала | |
Середній рід | сповнювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сповнюймо | |
2 особа | сповнюй | сповнюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сповнюючи | |
Минулий час | сповнювавши |