сповідальниця
СПОВІДАЛЬНИЦЯ, і, ж. 1. Жін. до сповідальник 2.
2. церк. Спеціально обладнане місце для сповіді в храмі. До наших днів збереглася деяка кількість предметів церковного обладнання XVI-XVII ст. Це лави, призначені для.. вищого духовенства, і сповідальниці (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 32); * У порівн. Знайшла Лисичка нору під каменем, влізла до неї, мов до сповідальниці, та й кличе Півня (Фр., IV, 1950, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сповідальниця | сповідальниці |
Родовий | сповідальниці | сповідальниць |
Давальний | сповідальниці | сповідальницям |
Знахідний | сповідальницю | сповідальниці, сповідальниць |
Орудний | сповідальницею | сповідальницями |
Місцевий | на/у сповідальниці | на/у сповідальницях |
Кличний | сповідальнице | сповідальниці |