сповіряти
СПОВІРЯТИ, яю, яєш, недок., СПОВІРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. 1. на кого. Виявляючи довір'я, доручати кому-небудь щось. На діда Бутурлаку усі свої маєтки сповіряє (Сл. Гр.).
2. кому. Розповідати що-небудь, що не підлягає розголошенню. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому (Мирний, III, 1954, 55); - То він журиться, що не знає, де свої думи подіти, кому їх сповірити... (Мирний, IV, 1955, 341).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сповіряю | сповіряємо |
2 особа | сповіряєш | сповіряєте |
3 особа | сповіряє | сповіряють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сповірятиму | сповірятимемо |
2 особа | сповірятимеш | сповірятимете |
3 особа | сповірятиме | сповірятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сповіряв | сповіряли |
Жіночий рід | сповіряла | |
Середній рід | сповіряло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сповіряймо | |
2 особа | сповіряй | сповіряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сповіряючи | |
Минулий час | сповірявши |