сподобний
СПОДОБНИЙ, а, е, заст. 1. Красивий. А в шинкарки мед-горілка добра, Ще й до того дівчина сподобна (Чуб., V, 1874, 259).
2. кому. Який подобається, відповідає чиїм-небудь смакам. - Привіз я вам панію молоду,- чи вподобаєте? Сам сміється, радіє; кому-то вже така краля не сподобна буде! (Вовчок, І, 1955, 120); Народні співи завжди були сподобні студентам (Н.-Лев., І, 1956, 340).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сподобний | сподобна | сподобне | сподобні |
Родовий | сподобного | сподобної | сподобного | сподобних |
Давальний | сподобному | сподобній | сподобному | сподобним |
Знахідний | сподобний, сподобного | сподобну | сподобне | сподобні, сподобних |
Орудний | сподобним | сподобною | сподобним | сподобними |
Місцевий | на/у сподобному, сподобнім | на/у сподобній | на/у сподобному, сподобнім | на/у сподобних |