спокушення
СПОКУШЕННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. спокусити, спокушати. Мирний в оповіданні «Лихий попутав» не минав і вузькоінтимного життя своєї героїні, в межах розумного показав її перше почуття кохання, і сцени спокушення, і любощі, і почуття в стані вагітності, пологів та ін. (Рад. літ-во, 12, 1968, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спокушення | спокушення |
Родовий | спокушення | спокушень |
Давальний | спокушенню | спокушенням |
Знахідний | спокушення | спокушення |
Орудний | спокушенням | спокушеннями |
Місцевий | на/у спокушенні | на/у спокушеннях |
Кличний | спокушення | спокушення |