спотворення
СПОТВОРЕННЯ, я, с . 1. Дія за знач. спотворити, спотворювати. Презирливе ставлення до людини, до її внутрішнього світу, свідоме спотворення її тіла в скульптурі і живопису пронизує всю творчість абстракціоністів (Ком. Укр., 2, 1963, 60); Шевченко гостро виступив проти вульгарного спотворення дійсності і її мовного виразу в українській літературі (Мовозн., XVII, 1962, 15).
2. Те, що спотворене. Великі заслуги Ломоносова у створенні російської літературної мови. Він очистив її від спотворень, застарілих церковних зворотів та непотрібних іноземних слів і наблизив до живої народної мови (Іст. СРСР, II, 1957, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спотворення | спотворення |
Родовий | спотворення | спотворень |
Давальний | спотворенню | спотворенням |
Знахідний | спотворення | спотворення |
Орудний | спотворенням | спотвореннями |
Місцевий | на/у спотворенні | на/у спотвореннях |
Кличний | спотворення | спотворення |