справувати
СПРАВУВАТИ1, ую, уєш, недок., перех., заст., рідко. Виконувати, вести які-небудь справи. Я діло за його справував і клопотавсь (Сл. Гр.).
СПРАВУВАТИ2, ую, уєш, док., перех., заст. Направити, спрямувати. Загад діло справує (Номис, 1864, № 1082); За мить я був біля Карпа, і ми мовчки справували свої каючки туди, звідки був поклик (Досв., Вибр., 1959,409).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | справую | справуємо |
2 особа | справуєш | справуєте |
3 особа | справує | справують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | справуватиму | справуватимемо |
2 особа | справуватимеш | справуватимете |
3 особа | справуватиме | справуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | справував | справували |
Жіночий рід | справувала | |
Середній рід | справувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | справуймо | |
2 особа | справуй | справуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | справуючи | |
Минулий час | справувавши |