спритник
СПРИТНИК, а, ч., рідко. Спритна людина. Рудий котусь показав себе дужчим і спритнішим навіть від такого проворного спритника, як київський жонглер Іван Покиван (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 234); // розм. Те саме, що ловкач. Не вірте красивим словам релігійних спритників, бо чим солодшими є ці слова, тим гіркішою - правда, яку вони приховують (Знання.., 2, 1968, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спритник | спритники |
Родовий | спритника | спритників |
Давальний | спритникові, спритнику | спритникам |
Знахідний | спритника | спритників |
Орудний | спритником | спритниками |
Місцевий | на/у спритнику, спритникові | на/у спритниках |
Кличний | спритнику | спритники |