співкурсник
СПІВКУРСНИК, а, ч., рідко. Те саме, що однокурсник. У дверях аудиторії стоїть незграбний, широкоплечий Степура, їхній друг і співкурсник (Гончар, Людина.., 1960, 8); За нею впадали в інституті співкурсники (Збан., Малин. дзвін, 1958, 244).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співкурсник | співкурсники |
Родовий | співкурсника | співкурсників |
Давальний | співкурсникові, співкурснику | співкурсникам |
Знахідний | співкурсника | співкурсників |
Орудний | співкурсником | співкурсниками |
Місцевий | на/у співкурснику, співкурсникові | на/у співкурсниках |
Кличний | співкурснику | співкурсники |