співливий
СПІВЛИВИЙ, а, е. 1. Який уміє і любить співати; який багато співає. Зінькові подобався її спів.. Гаїнка й справді була дуже співлива (Гр., II, 1963, 340); Давид співливий був. Цілі дні на полі ж, на оранці - воли поганяє й співає (Головко, II, 1957, 11).
2. Схожий на спів; наспівний, співучий. Владика щось писав та й писав, а зелений клечальний передзвін, зазивний і співливий, хоч і суперечив церковним приписам, щиро тішив його (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 381).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | співливий | співлива | співливе | співливі |
Родовий | співливого | співливої | співливого | співливих |
Давальний | співливому | співливій | співливому | співливим |
Знахідний | співливий, співливого | співливу | співливе | співливі, співливих |
Орудний | співливим | співливою | співливим | співливими |
Місцевий | на/у співливому, співливім | на/у співливій | на/у співливому, співливім | на/у співливих |