співний
СПІВНИЙ, співна, співне, рідко. Стос. до співу. За прийнятою в теоретичних працях класифікацією існує три основних типи віршової інтонації: пісенний, або співний, для якого характерна симетрична структура рядків, декламаційний (риторичний, ораторський) і говірний (розмовний) (Рад. літ-во, 6, 1966, 41); // Схожий на спів; наспівний, співучий. Мчимо з боїв на мить додому з піснями й сонцем на вустах.. І знов - назад, на бій, де кличе тонкий і співний кулі свист... (Сос., II, 1958, 339); Розливалась мова її співна В коридорах довгих - там і тут (Бичко, Простота, 1963, 83); // Співочий (про птаха). Ти пурхай із гілки на гілку, Ти будь соловейком співним! (Крим., Вибр., 1965, 240).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | співний | співна | співне | співні |
Родовий | співного | співної | співного | співних |
Давальний | співному | співній | співному | співним |
Знахідний | співний, співного | співну | співне | співні, співних |
Орудний | співним | співною | співним | співними |
Місцевий | на/у співному, співнім | на/у співній | на/у співному, співнім | на/у співних |