співтворець
СПІВТВОРЕЦЬ, рця, ч., книжн. Той, хто є творцем чого-небудь разом із кимсь. Генерал-лейтенант поглядом примружених очей обвів присутніх, найближчих помічників і співтворців великої операції, ніби закликаючи їх до найбільшої уваги (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 208); І в мовознавстві, і в літературознавстві М. Т. Рильський був.. активним співтворцем ряду праць, що були здійснені в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка і в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР (Нар. тв. та етн., 2, 1975, 38).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співтворець | співтворці |
Родовий | співтворця | співтворців |
Давальний | співтворцеві, співтворцю | співтворцям |
Знахідний | співтворця | співтворців |
Орудний | співтворцем | співтворцями |
Місцевий | на/у співтворці, співтворцеві | на/у співтворцях |
Кличний | співтворцю | співтворці |