співумисниця
СПІВУМИСНИЦЯ, і, ж., книжн. Жін. до співумисник.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співумисниця | співумисниці |
Родовий | співумисниці | співумисниць |
Давальний | співумисниці | співумисницям |
Знахідний | співумисницю | співумисниць |
Орудний | співумисницею | співумисницями |
Місцевий | на/у співумисниці | на/у співумисницях |
Кличний | співумиснице | співумисниці |