співчувати
СПІВЧУВАТИ, аю, аєш, недок. 1. Чуйно ставитися до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. Про нього говорять, йому співчувають, за ним плачуть і пишуть йому довгі й ніжні листи (Коцюб., І, 1955, 409); Нічого порадити тобі не могла, бо я не вмію радити, а тільки розуміти і співчувати (Л. Укр., V, 1956, 345); Антін від усієї душі співчував лиху Семків.. Вони билися, мов риба в сітях, щоб прогодувати десять ротів (Чорн., Визвол. земля, 1950, 12).
2. Прихильно, доброзичливо ставитися до кого-, чого-небудь; схвалювати щось. Не у всьому я можу цілком співчувати Вам [О. Кобилянській], так, напр., я не поділяю Вашого нітчеанства [ніцшеанства], бо сей філософ ніколи не імпонував мені яко філософ (Л. Укр., V, 1956, 266); - Ви не ображайтеся на мене, будь ласка, товаришу Бачура, я співчуваю вашим думкам, але... не вірю. Розумієте? Я не вірю, що вас хтось підтримує (Чаб., Тече вода.., 1961, 54); // Підтримувати діяльність, напрям якої-небудь організації, партії, бути ідейно близьким до неї. Маси співчувають більшовикам, стаючи всюди на шлях революції (Ленін, 39, 1973, 135).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | співчуваю | співчуваємо |
2 особа | співчуваєш | співчуваєте |
3 особа | співчуває | співчувають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | співчуватиму | співчуватимемо |
2 особа | співчуватимеш | співчуватимете |
3 особа | співчуватиме | співчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | співчував | співчували |
Жіночий рід | співчувала | |
Середній рід | співчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | співчуваймо | |
2 особа | співчувай | співчувайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | співчуваючи | |
Минулий час | співчувавши |