спіймати
СПІЙМАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Наздогнати, зловити того (те), хто (що) рухається, віддаляється. Як божевільний.. біга [Грицько] по селу і хіба спіймають та прив'яжуть, то оханеться (Мирний, І, 1954, 302); Простягає [кіт] лапку до клубочка з ниткою, хоче його спіймати (Коцюб., І, 1955, 439); Вороненя з гнізда упало, і я в траві його спіймав (Сос., II, 1958, 66); Коней спіймали [партизани] між тополями, очистили сани від снігу і поклали на них поранених (Тют., Вир, 1964, 528); * Образно. [1-й козак (до циганки) :] Ану, заворожи, нехай я знаю, Якого я собі спіймаю щастя (Сам., II, 1958, 42); // Схопити кого-небудь за щось. Федір Іванович, спіймавши руку дівчини, міцно потиснув її (Головко, II, 1957, 596).
2. Захопити яку-небудь тварину як здобич, живцем. Якось раз Данило Млака Захотів спіймати рака У потоці при горбу (Фр., XIII, 1954, 249); Він розказував, як.. раз живого кабана на вулиці спіймали [бурсаки], закололи (Мирний, III, 1954, 210); Він рибу варить! Лина, що спіймав уранці! Такого ситого! (Коцюб., II, 1955, 22); Я зайчика зустріла, дрімав він на горбку. Була б його спіймала - зозуля ізлякала: ку-ку! (Тич., І, 1957, 36).
3. Вислідивши, розшукавши кого-небудь, затримати, заарештувати. - І який там біс кублиться вночі на тому винограднику? Скоро спіймаю - поперебиваю ноги... - чує вона суворий батьків голос (Коцюб., І, 1955, 246); - Хто це? - Я його спіймав у клуні в полові. Це - стражник! (Ю. Янов., І, 1958, 155); - На всі шляхи пошли верхівців, щоб спіймали вчорашнього божого старця (Стельмах, І, 1962, 288); // розм. Застати когось де-небудь. Ще недавно Лобанова трудно було спіймати в кабінеті (Ткач, Плем'я.., 1961, 35); // перев. на чому, перен., розм. Викрити кого-небудь, звинувативши в якихось негативних вчинках, діях і т. ін. - Об чому се так загадалася? -.. Христя зиркне та так зразу й займеться! Неначе її на чому недоброму спіймають (Мирний, III, 1954, 221); - Люди по соломинці збирали, а ти носилками розносиш? А худобу чим годувати будемо? .. Забирай носилки і більше з ними в артільний двір не приходь. Спіймаю ще раз - передам у суд (Тют., Вир, 1964, 28); // перев. на чому, перен. Раптово помітити, виявити що-небудь у себе або в когось. Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Тют., Вир, 1964, 162).
@ В ложці [води] не спіймати див. ложка; В ступі не спіймати кого - те саме, що В ложці [води] не спіймати (див. ложка). Усі народовці львівські держали себе в цій справі так, що, як кажуть, і в ступі їх не спіймаєш (Драг., II, 1970, 197); На місці злочину спіймати див. місце; Спіймати на гарячому див. гарячий.
4. перен., розм. Сприйняти органами чуттів. Трудно було дитині спіймати химерну мелодію пісні (Коцюб., II, 1955, 308); Якби людина захотіла припасти до неї [землі] щокою, то почула б, яка вона тепла, і спіймала б тонкий, ні з чим не зрівняний запах ніжного дихання (Тют., Вир, 1964, 187); // Зрозуміти, збагнути.
Спіймати погляд (очі) [на собі] - відчути на собі чий-небудь погляд, зустрітися поглядами. Кузнецов, спіймавши на собі її погляд, поспішив сказати: - У мене, товариші, є пропозиція зробити перерву (Головко, II, 1957, 466).
$ Облизня спіймати див. облизень; Спіймати ляпаса - дістати удар по щоці або шиї долонею. Спіймав [Оврам].. такого ляпаса - аж пика йому почервоніла, а потім і зелена стала, бо ручка в Параски-Роксолани була нівроку замашненька (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 259).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спіймаю | спіймаємо |
2 особа | спіймаєш | спіймаєте |
3 особа | спіймає | спіймають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спіймав | спіймали |
Жіночий рід | спіймала | |
Середній рід | спіймало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спіймаймо | |
2 особа | спіймай | спіймайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спіймавши |