спільницький
СПІЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до спільника, спільництва.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спільницький | спільницька | спільницьке | спільницькі |
Родовий | спільницького | спільницької | спільницького | спільницьких |
Давальний | спільницькому | спільницькій | спільницькому | спільницьким |
Знахідний | спільницький, спільницького | спільницьку | спільницьке | спільницькі, спільницьких |
Орудний | спільницьким | спільницькою | спільницьким | спільницькими |
Місцевий | на/у спільницькому, спільницькім | на/у спільницькій | на/у спільницькому, спільницькім | на/у спільницьких |