спірно
СПІРНО, розм. Присл. до спірний. Люди спірно й весело розчищали пустир (Бойч., Молодість, 1949, 31); Все в його спірно та гарно йшло (Барв., Опов.., 1902, 144); Він працював поволі, розмірковано, не хапаючись, але робота посувалася спірно (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 226); Добрячі коні спірно мчать поміж синіми разками хат (Стельмах, Хліб.., 1959, 75).