стемніти
СТЕМНІТИ, iє, док . 1. Стати, зробитися темним, темнішим Море стемніло, змінилось (Коцюб., І, 1955, 391); Зорі чогось затремтіли, і небо стемніло (Л. Укр., І, 1951, 164); Сірі очі стемніли, чоло побіліло (Вас., І, 1959, 102); Ще будемо, хлопці, брать перелоги І слухати пісню ласкаву зерна, Любистком пов'ються ще наші дороги, На скронях стемніє густа сивина (Стельмах, V, 1963, 118).
2. безос. Настати, наступити (про сутінки, вечірню темноту). Надворі стемніло. Спускалася ніч на землю (Мирний, І, 1949, 395); - Я вас поведу до мами. Тільки треба пізніше, коли стемніє, щоб ніхто не бачив (Ю. Янов., І, 1954, 46); Незабаром у долині стемніло (Чорн., Визвол. земля, 1959, 40).
@ В очах стемніло у кого, кому - комусь стало погано, млосно від болю, втоми, слабості, хвилювання і т. ін. Тоді взяв він мене за руку: - Дівчино-чарівниченько! чи звелиш мені сватів до тебе слати? - А мені аж у очах стемніло (Вовчок, І, 1955, 59).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стемнію | стемніємо |
2 особа | стемнієш | стемнієте |
3 особа | стемніє | стемніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стемнів | стемніли |
Жіночий рід | стемніла | |
Середній рід | стемніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стемніймо | |
2 особа | стемній | стемнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | стемнівши |