стокрилий
СТОКРИЛИЙ, а, е, поет. Який має багато крил. * Образно. Які простори вдалині, Яка у грудях сила, Які діла, які пісні, Яка жага стокрила! І всі ці радощі рясні Нам Партія створила! (Рильський, III, 1961, 141); // перен. Швидкий, поривчастий. Над верхів'ям лісу шугав стокрилий вітер (Рибак, Дніпро, 1953, 247).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стокрилий | стокрила | стокриле | стокрилі |
Родовий | стокрилого | стокрилої | стокрилого | стокрилих |
Давальний | стокрилому | стокрилій | стокрилому | стокрилим |
Знахідний | стокрилий, стокрилого | стокрилу | стокриле | стокрилі, стокрилих |
Орудний | стокрилим | стокрилою | стокрилим | стокрилими |
Місцевий | на/у стокрилому, стокрилім | на/у стокрилій | на/у стокрилому, стокрилім | на/у стокрилих |