сторчак
СТОРЧАК1, а, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (Кучер, Прощай.., 1957, 286).
@ Давати (дати, ловити, зловити, хапати, вхопити і т. ін. ) сторчака (сторчаки) - падати вниз головою. Микола зачепився ногою за вал, дав сторчака в пшеницю (Н.-Лев., II, 1956, 250); Що то вже за їзда, коли те й думаєш, як не впасти, як не вхопити сторчака..! (Загреб., Диво, 1968, 155).
СТОРЧАК2, а, ч., діал. Юшка з риби. Кухар швидко поставив перед забродчиками стябла з свіжою рибою і налив у миску «сторчака», цебто юшки (Н.-Лев., II, 1956, 229).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сторчак | сторчаки |
Родовий | сторчака | сторчаків |
Давальний | сторчакові, сторчаку | сторчакам |
Знахідний | сторчак | сторчаки |
Орудний | сторчаком | сторчаками |
Місцевий | на/у сторчаку | на/у сторчаках |
Кличний | сторчаку | сторчаки |