сторчуватий
СТОРЧУВАТИЙ, а, е. 1. Який різко видається вперед або вгору. Між... сторчуватими стіжками в танучих димах неквапно рухалися постаті бійців (Гончар, III, 1959, 218).
2. Який не лежить гладко, не прилягає щільно (про волосся); настовбурчений. Старий.. протер очі, зарослі сторчуватими бровами (Ле, Міжгір'я, 1953, 502).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сторчуватий | сторчувата | сторчувате | сторчуваті |
Родовий | сторчуватого | сторчуватої | сторчуватого | сторчуватих |
Давальний | сторчуватому | сторчуватій | сторчуватому | сторчуватим |
Знахідний | сторчуватий, сторчуватого | сторчувату | сторчувате | сторчуваті, сторчуватих |
Орудний | сторчуватим | сторчуватою | сторчуватим | сторчуватими |
Місцевий | на/у сторчуватому, сторчуватім | на/у сторчуватій | на/у сторчуватому, сторчуватім | на/у сторчуватих |