сторіччя
СТОРІЧЧЯ, я, с . 1. Час, період тривалістю сто років; століття, вік. В вісімнадцятім сторіччі, Як вікно в заморський світ, Цар Петро в цім межиріччі Місто звів (Нех., Ми живемо.., 1960, 120); [Чубатенко:] Народ наш творить суд над російськими поміщиками, що сторіччя тримали наші кращі землі (Корн., І, 1955, 164); Сторіччями вірменський народ оспівував безсмертну силу води (Ком. Укр., 3, 1967, 25).
2. Річниця, роковини чого-небудь, що відбулося або почало існувати сто років тому. Не сторіччя з дня його [Т. Шевченка] смерті ми будемо відзначати, а його безсмертя, безсмертя правди, безсмертя народу! (Рильський, Веч. розмови, 1964, 31); Сторіччя з дня заснування І Інтернаціоналу - свято всього світового робітничого і комуністичного руху (Ком. Укр., 9, 1964, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сторіччя | сторіччя |
Родовий | сторіччя | сторіч |
Давальний | сторіччю | сторіччям |
Знахідний | сторіччя | сторіччя |
Орудний | сторіччям | сторіччями |
Місцевий | на/у сторіччі | на/у сторіччях |
Кличний | сторіччя | сторіччя |
§ 30. Подвоєння букв як наслідок подовження приголосних (п. 1, 1): сторіччя
§ 35. Складні слова зі сполучними голосними звуками О, Е (графічно Е та Є) (п. 2, 4): сторіччя
§ 35. Складні слова зі сполучними голосними звуками О, Е (графічно Е та Є) (п. 4, 5): сторіччя
§ 36. Складні іменники (п. 1, 5): сторіччя