стратиг
СТРАТИГ, -а, ч. У Візантійській імперії у 7 – 11-му ст. – намісник і головнокомандувач феми (тобто військово-адміністративного округу); володів всією повнотою цивільної та військової влади; з 11-го століття стратиги втрачають владу і перетворюються на начальників міських і кріпосних гарнізонів, а з 12-го ст. посада взагалі зникає.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стратиг | стратиги |
Родовий | стратига | стратигів |
Давальний | стратигові, стратигу | стратигам |
Знахідний | стратига | стратигів |
Орудний | стратигом | стратигами |
Місцевий | на/у стратигу, стратигові | на/у стратигах |
Кличний | стратигу | стратиги |