страшнуватий
СТРАШНУВАТИЙ, а, е. Трохи страшний (у 1, 2 знач.). - Ой Васильку, щось лихе в отих дуплавих вербах. І чому в кожнісінької верби неначе випечене якимсь вогнем серце? Що там коїлось? Вони мені і вдень, ті верби, страшнуваті (Довж., І, 1958, 86); Дівчина встигла оглянути його: хлопець трохи скидався на оту страшнувату скульптуру (Чаб., Катюша, 1960, 246); Відгорнув [шофер] з-над очей чорного циганського, аж страшнуватого чуба і натиснув на швидкість (Хор., Ковила, 1960, 5); Дівочим відчуттям вона ніби догадується, що робиться з хлопцем. Радісне й страшнувате.. захоплення пронизує все його тіло (Стельмах, II, 1962, 336); * У порівн. Місяць уже висів над степом золотавий, таємничий і наче страшнуватий на темному небі (Автом., Так народж. зорі, 1960, 225).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | страшнуватий | страшнувата | страшнувате | страшнуваті |
Родовий | страшнуватого | страшнуватої | страшнуватого | страшнуватих |
Давальний | страшнуватому | страшнуватій | страшнуватому | страшнуватим |
Знахідний | страшнуватий, страшнуватого | страшнувату | страшнувате | страшнуваті, страшнуватих |
Орудний | страшнуватим | страшнуватою | страшнуватим | страшнуватими |
Місцевий | на/у страшнуватому, страшнуватім | на/у страшнуватій | на/у страшнуватому, страшнуватім | на/у страшнуватих |