строфа
СТРОФА, и, ж . 1. Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв'язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Я не можу відмовити собі в насолоді процитувати вам кілька строф Міцкевича (Перв., З щоденника.., 1956, 19); Одним із засобів урізноманітнення ритмомелодичного звучання віршів у Рильського є нерівноскладова строфа (Криж., М. Рильський, 1960, 185).
^ Дворядкова строфа див. дворядковий.
2. перев. мн. Те саме, що вірші (див. вірш 1). Ось проходить передо мною молода поетеса.., чарівні музикальні строфи ллються з її уст, так і віє од них гірським повітрям, гірською волею (Л. Укр., III, 1952, 577).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | строфа | строфи |
Родовий | строфи | строф |
Давальний | строфі | строфам |
Знахідний | строфу | строфи |
Орудний | строфою | строфами |
Місцевий | на/у строфі | на/у строфах |
Кличний | строфо | строфи |