стручувати
СТРУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРУТИТИ, стручу, струтиш, док., перех., діал. Зштовхувати, спихати. Падуть люди у пропасть, начеб їх хто стручував у темну прірву... (Черемш., Тв., 1960, 300); Хома струтив із лавки двох безсильних ямарів на землю (Ков., Тв., 1958, 41); * Образно. Пишний Юр їде, коником виграває, гострим списом.. з гір зиму стручує (Хотк., II, 1966, 23); // Витирати, знімати що-небудь. Долонями стручували [люди] піт з чола (Стеф., І, 1949, 105).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стручую | стручуємо |
2 особа | стручуєш | стручуєте |
3 особа | стручує | стручують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стручуватиму | стручуватимемо |
2 особа | стручуватимеш | стручуватимете |
3 особа | стручуватиме | стручуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стручував | стручували |
Жіночий рід | стручувала | |
Середній рід | стручувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стручуймо | |
2 особа | стручуй | стручуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | стручуючи | |
Минулий час | стручувавши |