стрівання
СТРІВАННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. стрівати. Дарка раділа, що тепер уже без німчиного дозору знов почнуться таємні стрівання у вільхах (Л. Укр., III, 1952, 647); І не було плачу й ридання, Коли сказали: «Ну, - пора!» Навіщо? Швидко час стрівання, Прибуде знову їх кохання, Знов буде - подруга й сестра (Сам., І, 1958, 109); * Образно. - Скрізь люди! - казала ображена думка, перелякана стріванням з брудом, злиднями і всею недолею людською (Л. Укр., III, 1952, 598).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стрівання | стрівання |
Родовий | стрівання | стрівань |
Давальний | стріванню | стріванням |
Знахідний | стрівання | стрівання |
Орудний | стріванням | стріваннями |
Місцевий | на/у стріванні | на/у стріваннях |
Кличний | стрівання | стрівання |