стрілецтво
СТРІЛЕЦТВО, а, с., рідко. 1. Мисливський промисел, полювання. Мій старший брат, знаєте, та кохався у стрілецтві (Федьк., Буковина, 1950, 97); До стрілецтва він має вдачу... (Сміл., Сад, 1952, 251).
2. Збірн. до стрілець. Був він полковником австрійського війська, служив у частинах січового стрілецтва (Еллан, II, 1958, 273).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стрілецтво | стрілецтва |
Родовий | стрілецтва | стрілецтв |
Давальний | стрілецтву | стрілецтвам |
Знахідний | стрілецтво | стрілецтва |
Орудний | стрілецтвом | стрілецтвами |
Місцевий | на/у стрілецтві | на/у стрілецтвах |
Кличний | стрілецтво | стрілецтва |