стріляння
СТРІЛЯННЯ, я, с . 1. Дія за знач. стріляти 1, 3 і звуки, утворювані цією дією. Стріляння затихло і по інших місцях, його не було чути ніде (Фр., VI, 1951, 343); Подивившись кілька хвилин на стріляння, Щорс звернувся до Журливого: - Ану, Семене Івановичу, покажи хлопцям, як треба влучати в ціль (Бурл., М. Гонта, 1959, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стріляння | стріляння |
Родовий | стріляння | стрілянь |
Давальний | стрілянню | стрілянням |
Знахідний | стріляння | стріляння |
Орудний | стрілянням | стріляннями |
Місцевий | на/у стрілянні | на/у стріляннях |
Кличний | стріляння | стріляння |