стужавіти
СТУЖАВІТИ, іє, док . 1. Стати твердим або твердішим (про розмоклу землю, глину і т. ін.); затвердіти. За ніч земля трохи стужавіла, і крокувалося по безмежному нічному полю легко і бадьоро (Збан., Доля, 1961, 55); Олекса стомлено хвиськає віником по чоботях. Але болото стужавіло, мовби поприкипало до них (Мушк., Серце.., 1962, 126).
2. перен. Стати серйозним, рішучим, непохитним. Уляна підвелася різко, лице стужавіло: - Не буде тобі мого прощення.. Геть з мого двору..! (Тют., Вир, 1964, 457).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стужавію | стужавіємо |
2 особа | стужавієш | стужавієте |
3 особа | стужавіє | стужавіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стужавів | стужавіли |
Жіночий рід | стужавіла | |
Середній рід | стужавіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стужавіймо | |
2 особа | стужавій | стужавійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | стужавівши |