стулений
СТУЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стулити. Вона держала в одній стуленій жмені насіння, поклавши руку на коліно (Н.-Лев.,УІ, 1966, 378); Він.. заблимав своїми стуленими від світла віями, на момент широко розплющив очі і пильно вдивлявся в мене (Досв., Вибр., 1959, 17); Жайсак мовчав, але міцно стулені губи його без слів казали, скільки гіркоти і безсилої ненависті вирувало в його серці (Тулуб, В степу.., 1964, 14); За всю свою довголітню працю якщо він і спланував щось путнє і реальне, то це хіба що моторного човна «Світлану», стуленого в позаурочний час (Збан., Курил. о-ви, 1963, 41).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стулений | стулена | стулене | стулені |
Родовий | стуленого | стуленої | стуленого | стулених |
Давальний | стуленому | стуленій | стуленому | стуленим |
Знахідний | стулений, стуленого | стулену | стулене | стулені, стулених |
Орудний | стуленим | стуленою | стуленим | стуленими |
Місцевий | на/у стуленому, стуленім | на/у стуленій | на/у стуленому, стуленім | на/у стулених |