стуманювати
СТУМАНЮВАТИ, ює, недок., СТУМАНИТИ, нить, док., перех., рідко . 1. Огортати, оповивати, затягувати що-небудь туманом, димом і т. ін.
2. перев. із сл. голова, розум, перен. Позбавляти кого-небудь здатності розсудливо міркувати, ясно сприймати й розуміти навколишнє. Світлички були тісні, та наші молоді не дуже тим журилися.. А щастя, справді, було багато в цих маленьких світличках, молодого палкого щастя, що стуманює голову і примушує забувати про все навкруги (Гр., II, 1963, 38); - Щось страшне стуманило мій розум, навело полуду на очі (Н.-Лев., III, 1956, 395).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стуманюю | стуманюємо |
2 особа | стуманюєш | стуманюєте |
3 особа | стуманює | стуманюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стуманюватиму | стуманюватимемо |
2 особа | стуманюватимеш | стуманюватимете |
3 особа | стуманюватиме | стуманюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стуманював | стуманювали |
Жіночий рід | стуманювала | |
Середній рід | стуманювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стуманюймо | |
2 особа | стуманюй | стуманюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | стуманюючи | |
Минулий час | стуманювавши |