стуманіти
СТУМАНІТИ, iю, ієш, док. 1. Огорнутися, оповинутися, затягтися туманом, димом і т. ін., стати тьмяним, каламутним. Згас очей молодечий промінь, Обірвалась мережа днів, Тільки зірки червоний пломінь На тій касці не стуманів (Мал., Звенигора, 1959, 201); // перен. Стати похмурим, втратити блиск. Обвів очима ще раз порожні скрині, мішки посеред хати... Очі стуманіли Рудикові (Кос., Новели, 1962, 153).
2. перен., розм. Втратити здатність розсудливо міркувати, ясно сприймати й розуміти навколишнє. Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (Фр., VII, 1951, 194); Порожність в голові, і розум стуманів Од невтихаючого горя (Гр., І, 1963, 53); - Сто рублів даси? - Що ти, стуманів! Дорого (Коз., Зол. грамота, 1939, 82).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стуманію | стуманіємо |
2 особа | стуманієш | стуманієте |
3 особа | стуманіє | стуманіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стуманів | стуманіли |
Жіночий рід | стуманіла | |
Середній рід | стуманіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стуманіймо | |
2 особа | стуманій | стуманійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | стуманівши |