суверенний
СУВЕРЕННИЙ, а, е. 1. Прикм. до суверен; // Який здійснює верховну владу. ..управляють [виробництвом] робітничі організації (професійні спілки, фабрично-заводські комітети і т. д.) під загальним керівництвом Радянської влади, єдино суверенної (Ленін, 36, 1973, 71).
2. Стос. до суверенітету; незалежний, самостійний у зовнішніх і внутрішніх справах. СРСР охороняє суверенні права союзних республік (Конст. СРСР, 1977, 7); Радянський Союз - багатонаціональна держава. До його складу входить п'ятнадцять рівноправних і суверенних радянських соціалістичних республік (Ком. Укр., 3, 1963, 44); Багато творів присвятили наші поети історичній і незабутній події - возз'єднанню українського народу в одній суверенній державі (Рильський, IX, 1962, 118).
3. розм. Самостійний у своїх діях, учинках і т. ін. Гукає [Тоня] через голови до директора школи: - Павле Юхимовичу, чи ви вже дозволяєте танці? - Ви тепер люди суверенні... Пари одна за одною закружляли в танці... (Гончар, Тронка, 1963, 156).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | суверенний | суверенна | суверенне | суверенні |
Родовий | суверенного | суверенної | суверенного | суверенних |
Давальний | суверенному | суверенній | суверенному | суверенним |
Знахідний | суверенний, суверенного | суверенну | суверенне | суверенні, суверенних |
Орудний | суверенним | суверенною | суверенним | суверенними |
Місцевий | на/у суверенному, сувереннім | на/у суверенній | на/у суверенному, сувереннім | на/у суверенних |