судець
СУДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що суддя 1, 3. Я.. не беруся бути чиїмсь судцем в отаких-о [сердечних] справах (Крим., II, 1972, 73).
Мировий судець - те саме, що Мировий суддя (див. мировий). Зараз-таки подав [писар] таку одписку, що волость не має права судити й карати за зобідження [зобидження] словом і вчинком, що ці діла [цими ділами] відає мировий судець (Н.-Лев., IV, 1956, 151).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | судець | судці |
Родовий | судця | судців |
Давальний | судцеві, судцю | судцям |
Знахідний | судця | судців |
Орудний | судцем | судцями |
Місцевий | на/у судці, судцеві | на/у судцях |
Кличний | судцю | судці |