сумлінний
СУМЛІННИЙ, а, е. Який чесно, старанно, ретельно виконує свої обов'язки; добросовісний. Доктор.. мені сподобався. Видко, дуже тямуща й сумлінна людина (Коцюб., III, 1956, 167); Його не вважали ні відчаякою, ні боягузом. Він був скромний собі трудівник війни, сумлінний, завжди урівноважений (Гончар, III, 1959, 374); // Виконуваний, здійснюваний старанно, ретельно. Сумлінною роботою, бездоганною поведінкою заслужила Кукоба честі обрання її ланковою (Донч., II, 1956, 495); Передові вчені, сходячись на визнанні величезної цінності фольклору, добивались дедалі точнішого й сумліннішого записування (Рильський, IX, 1962, 199).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сумлінний | сумлінна | сумлінне | сумлінні |
Родовий | сумлінного | сумлінної | сумлінного | сумлінних |
Давальний | сумлінному | сумлінній | сумлінному | сумлінним |
Знахідний | сумлінний, сумлінного | сумлінну | сумлінне | сумлінні, сумлінних |
Орудний | сумлінним | сумлінною | сумлінним | сумлінними |
Місцевий | на/у сумлінному, сумліннім | на/у сумлінній | на/у сумлінному, сумліннім | на/у сумлінних |