сумісництво
СУМІСНИЦТВО, а, с. Одночасне виконання кількох службових обов'язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі і т. ін. Слід ширше залучати (в порядку сумісництва) висококваліфікованих працівників виробництва до педагогічної та дослідницької роботи (Рад. Укр., 16.IX 1961, 3); - Оце, товариші, наша нова співробітниця, - сказав Крушина. - Вона буде замість тітки Паші.. І, звичайно, за сумісництвом вона буде нашим спец- і дипкур'єром (Жур., Нам тоді.., 1968, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сумісництво | сумісництва |
Родовий | сумісництва | сумісництв |
Давальний | сумісництву | сумісництвам |
Знахідний | сумісництво | сумісництва |
Орудний | сумісництвом | сумісництвами |
Місцевий | на/у сумісництві | на/у сумісництвах |
Кличний | сумісництво | сумісництва |