суничник
СУНИЧНИК, а, ч . 1. Кущі суниці. Ой стежечка да маленькая, муравочка зелененькая; ой заросла да суничником (Сл. Гр.); Напровесні голубіють [діброви] від пролісків, весною біліють в суничниках, влітку червоніють од ягоди, а восени палають золотом і пурпуром (Стельмах, Правда.., 1961, 58).
2. Ділянка землі, на якій ростуть суниці.
3. (Arbutus L.). Вічнозелене дерево або кущ із шкірястими листками й білими, зрідка рожевими квітками. Ягоди великоплідного суничника їстівні; з них можна виготовляти варення, вина тощо (Наука.., 6, 1968, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | суничник | суничники |
Родовий | суничника | суничників |
Давальний | суничникові, суничнику | суничникам |
Знахідний | суничник | суничники |
Орудний | суничником | суничниками |
Місцевий | на/у суничнику | на/у суничниках |
Кличний | суничнику | суничники |