сутулитися
СУТУЛИТИСЯ, люся, лишся, недок . 1. Ставати сутулим або триматися сутуло; горбитися. Ольга Карлівна сутулилася, хоч і намагалась триматися рівно, як колись (Коп., Тв., 1955, 396); Дорош, сутулячись, ходив із кутка в куток (Тют., Вир, 1964, 165); За танками, сутулячись, висипали табуни есесівців (Гончар, III, 1959, 371); * Образно. Вийшла [Христина] на подвір'я, де пахло свіжообструганим деревом, прив'ялою корою і соняшниками, що в передосінніх думах сутулились над тином (Стельмах, І, 1962, 605).
2. Гнутися від важкої праці, переживань і т. ін. Христина мимоволі випросталася: соняшники нагадали, що й вона в гризоті почала сутулитись (Стельмах, І, 1962, 605); На кругловидому Галиному обличчі відбилась тривога. Вона сутулилася, ніби несла щось важке на своїх, по-дитячому вузеньких, плечах (Хижняк, Тамара, 1959, 59).
3. Щулитися (від холоду, болю, страху і т. ін.). Цього похмурого дня вони теж сутулилися од холоду (Трубл., І, 1955, 116); Виють вночі наполохані собаки. Аж моторошно од них. Мимоволі сутуляться плечі (Головко, Вибр., 1936, 431).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сутулюся | сутулимося |
2 особа | сутулишся | сутулитеся |
3 особа | сутулиться | сутуляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сутулитимуся | сутулитимемося |
2 особа | сутулитимешся | сутулитиметеся |
3 особа | сутулитиметься | сутулитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сутулився | сутулилися |
Жіночий рід | сутулилася | |
Середній рід | сутулилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сутульмося | |
2 особа | сутулься | сутультеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сутулячись | |
Минулий час | сутулившись |