схитрувати
СХИТРУВАТИ, ую,уєш, і розм. СХИТРИТИ, рю, риш, док. Виявити хитрість, вдатися до хитрощів. Своїми розповідями про спостереження над життям бджіл він-то найбільше й допікав Павлові. Павло, як гість, мовчки терпить, звичайно, хіба що схитрує якось (Головко, II, 1957, 409); Коли Ленкіну стало сутужно, він схитрував (Шиян, Партиз. край, 1946, 126); - А до прикладу кажучи, що то за сума? - ухопились за слово майстри. - Сума незначна. П'ятсот карбованців, - схитрував я й собі. Насправді було асигновано на огорожу тисячу (Збан., Малин. дзвін, 1958, 59); Діло навіть не у грошах [для злодія], а в тому, як ти схитрив чи вирвався на чисте, оминувши різні пастки (Стельмах, II, 1962, 108).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | схитрую | схитруємо |
2 особа | схитруєш | схитруєте |
3 особа | схитрує | схитрують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | схитрував | схитрували |
Жіночий рід | схитрувала | |
Середній рід | схитрувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | схитруймо | |
2 особа | схитруй | схитруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | схитрувавши |