сходи
СХОДИ1, ів, мн. Перші паростки перев. посіяних рослин, що вийшли на поверхню грунту. Радісно йому розкривати землянеє лоно, щоб кинути в його золотеє зерно... Кидає, сіє і от уже сходи зеленіють (Гр., II, 1963, 455); Дощ на сходи рясні впаде - зеленіє усе, цвіте (Рудь, Дон. зорі, 1958, 10); Сходи гороху добре переносять короткочасні приморозки (Зерн. боб. культ., 1956,18);
Сходи картоплі з'являються звичайно через 22-30 днів після садіння (Картопля, 1957, 86); * Образно. Ти [поет-революціонер] боровся за світ новий, ти ждав веселих сходів, - ось вони, нові паростки, нові розкішні сходи (Тич., III, 1957, 19); Семирічка знаменна буйними сходами в усіх ланках нашого багатогранного життя (Рад. Укр., 1.ХІ 1960, 1); * У порівн. Наша любов, як перші ніжні сходи, таку легко й приморозити, і розірвати, мов тендітну стеблинку (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 159).
СХОДИ2, ів, мн . 1. Споруда, пристосування з горизонтальних виступів або щаблів, на які ступають, піднімаючись куди-небудь або спускаючись звідкись. Смутно похиливши голову, іде [Іфігенія] до моря, спиняється на найвищому щаблі сходів, що спускаються в море (Л. Укр., І, 1951, 162); Гранітні сходи двома широко розгорненими віялами стеляться згори вниз, важко вгрузаючи в землю (Кол., На фронті.., 1959, 71); Промчавши галопом по мармурових сходах на другий поверх, в їдальню влетів на прекрасному жеребці таращанець Савка Троян (Довж., І, 1958, 168); Ми входили в порожні високі зали,.. видиралися гвинтовими сховами у якісь башточки (Перв., Опов.., 1970, 45); * Образно. Там, далеко, огнів хороводи засвітились в небеснім гаю. Сходить вечір по зоряних сходах у кімнату блакитну мою (Сос., II, 1958, 15); Певні етапи суспільного життя тепер проходять швидше, життєві сходи що далі - то крутіші (Літ. Укр., 22.VІІ 1969, 1).
2. Те саме, що східці 1. В чистім полі криниченька На чотири сходи, Любив козак дівчиноньку Не чотири годи (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 162); Від храму до моря йде стежка, виложена мармуром, вона спускається в море сходами (Л. Укр., І, 1951, 157); Краса місця вразила молодого князя. Висока гора неначе спадала наниз, розсипаючись дрібними горбами, неначе устеляла себе сходами до самої річки (Н.-Лев., VII, 1966, 20).
3. перен. Етапи, стадії розвитку чого-небудь. Вони [В. Бєлінський, О. Герцен, М. Чернишевськпй, М. Добролюбов] ніби знаменують сходи, якими йшла вперед і вгору революційно-демократична мисль Росії (Рильський, III, 1956,10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сходи | |
Родовий | сходів | |
Давальний | сходам | |
Знахідний | сходи | |
Орудний | сходами | |
Місцевий | на/у сходах | |
Кличний | сходи |
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 1, а): сходи, сходів, сходам, сходами
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 2, б): сходи, сходів, сходам, сходами
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 3, а): сходи, сходів, сходам, сходами
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 5, а): сходи, сходів, сходам, сходами
схід
СХІД1, сходу, ч . 1. Одна з чотирьох сторін світу; протилежне захід. [Павло:] І на схід, і на захід, і на південь, і на північ, хмари, розійдітесь (Кроп., II, 1958, 390); На півночі і на сході наша країна має переважно морські кордони, а на заході і на півдні - сухопутні (Фіз. геогр., 7, 1957, 8); // Напрямок, бік, протилежні заходу. Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум'ям (Коцюб., І, 1955, 70); Пролітають на схід бомбовози і на захід летять... так тривожно гуде в вишині... (Сос., II, 1958, 305); А в лісах, на схід і на захід від балки, ще скрізь потріскувала стрільба (Гончар, III, 1959, 450).
Південний (північний) схід: а) сторона світу між півднем (північчю) і сходом; б) напрямок, бік, протилежні південному (північному) заходу. - Комбінованими діями всіх армій фронту завдання оточити й знищити головні сили ворога на північ і на північний схід від кримських горловин виконано блискуче (Ю. Янов., II, 1958, 235); Суцільними потоками, на максимальній швидкості танки влітали до чеської столиці з північного заходу, з боку Берліна, і з південного сходу від міста Брно (Гончар, III, 1959, 445).
2. Частина обрію, де сходить сонце. З рум'яного сходу линуло світло й м'якими хвилями розпливалось поміж небом і землею (Коцюб., І, 1955, 341); Тільки що світова зоря займалася, починав жевріти схід сонця, знову в Грицькових руках звивалась коса, як та гадюка, по рівному степу (Мирний, І, 1949, 173); Схід розжеврюється, море світлішає, ось-ось сонце зійде... (Гончар, Тронка, 1963, 254); Вітерець дихнуть не сміє... Скоро схід забагровіє, Засміється з далини Ясне сонечко весни (Бойко, Ростіть.., 1959, 12).
3. з великої літери. Частина материка, протилежна Західній Європі; країни на цій частині материка. Здавалось, ніби з Далекого Сходу найшла якась нова орда, отаборилась в степу над горами на якийсь час і була напоготові рушити з місця на якісь городи, і щось руйнувати, і когось воювати (Н.-Лев., VII, 1966, 22); Близький Схід - це один з великих районів національно-визвольного руху (Рад. Укр., 7.VІІ 1967, 1); З'їзд [IX з'їзд КП(б)У] відзначає неухильне нагромадження революційних сил на Заході і Сході, зростання економічних і політичних суперечностей в імперіалістичному таборі (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 254).
СХІД2, сходу, ч . 1. Дія за знач. сходити 1.
2. Дорога, по якій піднімаються вгору. Висока гора, і схід на неї крутий, змією кругом шпиля так і обвився (Мирний, III, 1954, 60).
3. Поява над обрієм (небесного світила). До сходу сонця, рано-рано! У Віфлеємі на майдані Зійшовся люд (Шевч., II, 1963, 363); Вона [агава] бачить море і скелі, перша стрічає схід сонця, остання ловить червоний захід (Коцюб., II, 1955, 421); В лісі поночіє, але темрява не густа, а прозора, як буває перед сходом місяця (Л. Укр., III, 1952, 212); Намалював [дружочок] картину життя на цьому спеченому острові, картину сходу сонця, коли воно вертикально підіймається на пекуче небо (Ю. Янов., II, 1958, 52); - Ми йдемо зустрічати схід сонця. - Схід сонця застає їх [випускників] в степу (Гончар, Тронка, 1963, 161).
@ Від (од) схід сонця - з того боку, де сходить сонце. Вже починало дніти - хутко й стяга рожева запалала від схід сонця (Вовчок, І, 1955, 344); До схід сонця (сонечка) - на світанку, перед тим, як зійде сонце. Повій, вітре, до схід сонця, До схід сонця, край віконця (Рудан., Тв., 1956, 36); До схід сонця воду брала [мати], В барвінку купала [сина], До півночі колихала, До світа співала (Шевч., І, 1963, 226); Ще до схід сонця Хима з бабою Лукією заходились домазувати млина (М. Куліш, П'єси, 1960, 102); - Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась? Рано до схід сонечка росою вмивалась (Гл., Вибр., 1951, 233); На схід сонця - у той бік, де сходить сонце. На північ і на схід сонця стелеться широка, широка зелена рівнина, по котрій тече Дніпро, граціозно вигинається широкими дугами (Н.-Лев., II, 1956, 384); А на світанні знову була атака, ішли [червоноармійці] на схід сонця по скупих серпневих росах (Гончар, II, 1959, 329).
4. Здатність тіста підніматися, підходити. Мука ясна, не пріла, на схід славна, тісто гарно бродить, і прісне славно міситься, біле, в'язке (Горд., Дівчина.., 1954, 227).
5. Проростання з землі (про рослини, насіння рослин). Нема дощу, - нема сходу (Сл. Гр.); Виорав [Микула] пізно, кинув у ріллю все своє жито, але скільки туди не ходив, скільки не дивився, не діждався буйного сходу (Скл., Святослав, 1959, 99); Як пахнуть землі, свіжі, соковиті, Пронизані стрільчастим сходом трав! (Бажан, Вибр., 1940, 94).
6. рідко. Спуск, сходження вниз.
$ На сході, заст. - вичерпується, наближається до кінця. Як уже на сході зерно, Килина викрадеться під вечір, а як смеркне - тягне додому п'ять снопів (Мирний, IV, 1955, 250); З година часу упливло, поки вмилась, і друга вже на сході була, як сяк-так прибралась (Свидн., Люборацькі, 1955, 60).
СХІД3 див. сход.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | схід | сходи |
Родовий | сходу | сходів |
Давальний | сходові, сходу | сходам |
Знахідний | схід | сходи |
Орудний | сходом | сходами |
Місцевий | на/у сході | на/у сходах |
Кличний | сходе | сходи |
сход
СХОД, розм. СХІД, сходу, ч., іст. Те саме, що сходка 2-4. За законами про реформу [1861 р.] на селі була запроваджена нова система органів управління селянами. У селах збирався сільський сход, який обирав сільського старосту, збирача податей і т. д. (Іст. УРСР, І, 1953, 479); Схід побратимів назначений був на неділю (Фр., V, 1951, 360); - Найбільше лютує на мене Підпара. В неділю кричав на сході: таких, як Кандзюба, в Сибір (Коцюб., II, 1955, 40); [Горох:] Громадяни!.. Сход горбачівської громади оголошую одкритим (Мик., І, 1957, 60); - Тимофію! - начальницьким голосом гукнув старшина. - Ти перед людьми свого характеру не показуй! Іди проспись! Тут... громада, сход. А ти... (Смолич, Мир.., 1958, 184); На сільському сході повстанці обрали революційний комітет, якому доручили всю законодавчу і виконавчу владу (Кучер, Дорога.., 1958, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сход | сходи |
Родовий | сходу | сходів |
Давальний | сходові, сходу | сходам |
Знахідний | сход | сходи |
Орудний | сходом | сходами |
Місцевий | на/у сході | на/у сходах |
Кличний | сходе | сходи |
сходити
СХОДИТИ і рідше ЗІХОДИТИ, джу, диш, недок., ЗІЙТИ, зійду, зійдеш, док . 1. Ідучи по рівному або ступаючи по сходинах, підніматися куди-небудь. Іванко не розмірковував, а відразу лісом почав сходити на гору... (Три золоті сл., 1968, 13); - На які ж ви гори сходили? - зацікавлено допитувався Воронцов.. - На Казбек? На Ельбрус? (Гончар, III, 1959, 102); - Успіху! Повертайся. - Спасибі, - ще раз сказав Юджін, сходячи у літак (Загреб., Європа 45, 1959, 65); Зіходить [Іфігенія] на сходи порталу (Л. Укр., І, 1951, 160); Нарешті на трибуну зійшла дівчина в зеленій шапочці на русявій голові (Панч, В дорозі, 1959, 140); // З'являтися, підніматися над обрієм (про небесні світила). Ой високо сонце сходить. Низенько заходить (Шевч., II, 1963, 55); Місяць сходив перед ранком (Ю. Янов., І, 1958, 52); Я йду до берега крутого І довго там дивлюся я, Як із-за лісу, з-за густого Зіходить зіронька моя (Гл., Вибр., 1951, 176); Мов золота діжа, зіходить місяць Над сонною густою осокою (Вирган, Квіт. береги, 1950, 13); Ти до мене прийдеш рано, Коли зійде тільки сонце. Коли тільки стане сходить, Разом з ним і ти прийди (Олесь, Вибр., 1958, 375); // Проростаючи, виходити на поверхню грунту (про рослини). Озиме увосени через засуху не сходило (Кв.-Осн., II, 1956, 124); На вгороді коло броду Барвінок не сходить. Чомусь дівчина до броду По воду не ходить (Шевч., II, 1963, 167); Озимина зеленіє, сходить рання ярина (Вишня, І, 1956, 341); Зійшов горох, підріс, зацвів увесь рясненько (Г.-Арт., Байки.., 1958, 60); Хліби зійшли, Радіють люде (Шевч., II, 1963, 30); * Образно. В моїй душі щось сходить і росте (Олесь, Вибр., 1958, 376); // Здуваючись, підніматися (про тісто). - Будемо дружно - все добудемо. Дітей, як лялечок, одягнеш, у діжі пшеничне тісто сходитиме... (Рудь, Гомін.., 1959, 48); Сходить [тісто] у великих діжках (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 462); // перен. Розпочинатися, наставати (про день, ранок). За тучами, за хмарами та зливами - я бачу: сходить ясний день над нивами! (Тич., II, 1957, 165); Весняний ранок сходить над Москвою (Забіла, Промені, 1951, 10).
@ Зіходити (зійти) на трон - почати царювання, стати монархом. Коли Уельський принц зійшов на батьків трон, Він, як наказує традиції закон, Перед підданцями промову мав поважну (Рильський, І, 1960, 233); Сходити, як (наче, неначе і т. ін. ) гриби [після дощу] див. гриб.
2. Ідучи, спускатися куди-небудь. З гори сходять кілька хлопців (Н.-Лев., II, 1956, 491); Поверхи завмирали. Сходячи останнім, Вася Багіров помітив біля одного з вирваних вікон високу згорблену постать (Гончар, III, 1959, 245); Маруся.. почала поволі зіходити стежечкою вниз (Хотк., II, 1966, 53); - Дівчино, чи тією доріжкою у місто зійти? (Вовчок, І, 1955, 316); Ми зійшли вниз (Ю. Янов., II, 1958, 160); // Спускатися вниз з кого-, чого-небудь; злазити, спішуватися. Піп з попадею.. не сходили з воза, а як що купували, то обоє до себе руками манили... (Вовчок, VI, 1956, 231); Вої сходили з коней (Скл., Святослав, 1959, 499); З коня зіходить віла біла (Л. Укр., І, 1951, 393); - Козаче, стань, зійди з коня (Бажан, Роки, 1957, 238); // Виходити з транспорту на станції, зупинці і т. ін. На станції сходимо разом. Я поспішаю за нею (Коцюб., II, 1955, 270); - Сходьте! Обережненько! - каже Петро і зводить Марину по східцях [вагона] униз (Головко, І, 1957, 494); Двоє поранених пройшло, обнявшись, в пом'ятих землистих шинелях, - теж, певно, зійшовши з машин (Довж., І, 1958, 327); Двері поїзда відчинились, і на землю зійшов санітар Большаков (Ю. Янов., І, 1958, 121).
Сходити (зійти) на берег - висаджуватися з човна, судна і т. ін. на сушу. Двигтіли під ногами дошки, сходили рибалки на берег (Шиян, Переможці, 1950, 14); - Не встигли ми з Шведом зійти на берег і подушити контру, як усі наші шаланди повтікали в очерети (Ю. Янов., II, 1958, 199); Похмуро сходило буржуйство [буржуї] по трапу на хорлянський берег (Гончар, II, 1959, 73).
@ Сходити (зійти) з світу, заст. - вмирати. Поки ж Борис стояв з військом на Альті, великий князь Володимир зійшов з світу (Загреб., Диво, 1968, 411).
Сходити (зійти) в могилу - вмирати. Один за одним сходять у могилу Ті, з ким топтали ми житейську путь (Дмит., В обіймах.., 1958, 140); Старий Щербат із жури скоро зійшов у могилу, зосталася удова з дочкою (Хотк., І, 1966, 102).
3. перен. Наближатися, поширюючись, ніби опускаючись (про вечір, сутінки і т. ін.). Тихий вечір сходив на землю синіми тьмяними присмерками (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 328); На землю сходить ніч і зоряним рядном вона вкриває все, мов ніжною габою (Сос., II, 1958, 14); // на кого - що, розм. кому до чого, книжн. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про почуття, стан і т. ін.). Вища.. насолода танку сходить на неї (Ю. Янов., II, 1958, 21); Коли не сходить сон йому до віч,.. Ростить в собі священну бурю й гнів (Забашта, Вибр., 1958, 198); Та чи зійде-то сон на вашу заклопотану голову? (Мирний, IV. 1955, 325);. На неї зійшов спокій.
4. Залишати яке-небудь місце, переходячи на інше; відхилятися від попереднього напрямку. Роман з дороги сходить на стежину, і вона, сяючи клаптями снігу, веде і веде його в глибінь темних заворожених дерев (Стельмах. І, 1962, 338); Пізнає [варта] отаманську бричку й сходить з дороги (Стельмах, II, 1962, 83); Заздалегідь зіходили [люди] з шляху, жмурили очі.. від світла фар (Ле, Міжгір'я, 1953, 161); Катря аж зійшла з дороги.. і йшла борозною понад панським ланом (Головко, II, 1957, 210); // тільки док. Зіскочити, зміститися під час руху, не втримавшись на чому-небудь. Один порожній вагон «максимка» зійшов з колії (Досв., Вибр., 1959, 30); Тридцять першого березня 1970 року зійшов з орбіти і згорів у густих шарах атмосфери штучний супутник «Експлорер-1» (Знання.., 9, 1970, 9); // перен. Бути сказаним, вимовленим (про слова). Всі чекали, не відриваючи від неї поглядів, на слова, що повинні були зійти з її уст (Трубл., І, 1955, 119).
@ Зійти з глузду - збожеволіти. - Ти дала мені тільки розхитані нерви, - і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Хотк., І, 1966, 175); Зійти з рівної дороги див. дорога; На пси сходити (зійти) див. пес; Не сходити з гадки (голови, мислі, мислоньки, ума і т. ін. ) - те саме, що Не сходити з думки (див. думка). Ой не сходить мені з гадки закохання перше (У. Кравч., Вибр., 1958, 116); З цього часу Антосьові й з голови не сходила дівчина (Свидн., Люборацькі, 1955, 172); Не сходили з мислі йому тії гуки, То тихі, то сумно-здужалі (Л. Укр., І, 1951, 346); - Мені він усе з ума не сходить, все перед очима (Мирний, І, 1954, 81); Не сходити з думки див. думка; Не сходити з-перед очей - постійно з'являтися у чиїйсь уяві. - Думаю, а вона мені, оця Ольга, з-перед очей не сходить (Барв., Опов.., 1902, 14); Не сходили з-перед очей [Данила] картини знущання зі старого гуцула, з його жінки (Гжицький, Опришки, 1962, 19); Не сходити зі сцени; Не сходити з репертуару - не переставати виставлятися у театрі. П'єси [Г. Ф. Квітки-Основ'яненка] не сходять зі сцени театрів і в наші дні (Мист., 6, 1958, 47); Ось уже понад сорок років не сходять зі сцени театрів.. Радянського Союзу і багатьох театрів світу п'єси нашого видатного письменника Олександра Корнійчука (Літ. Укр., 20.Х 1971, 5); Його [М. Старицького] п'єси у виконанні корифеїв захоплювали глядача і довгий час не сходили з репертуару (Минуле укр. театру, 1953, 94); Не сходити зi сторінок преси - постійно згадуватися в газетах, журналах і т. ін. Питання, пов'язані з науковим управлінням суспільним життям, не сходять зi сторінок преси (Ком. Укр., 6, 1970, 31); Не сходити з уст (вуст): а) постійно згадуватися в розмовах. Ім'я Кропивницького не сходило з уст навіть тих, хто ніколи не поважав театру (Збірник про Кроп., 1955, 343); Будапешт! Це слово тепер не сходило з уст (Гончар, III, 1959, 208); б) постійно бути помітним, не зникати. Усмішка не сходила з його вуст (Тют., Вир, 1964, 535); Не сходить туга з серця у кого - кого-небудь гнітить, не покидає почуття смутку. Чи хто сміється, чи хто плаче, у неї з серця не сходить туга (П. Куліш, Вибр., 1969, 163); Очі не сходили; Погляд не сходив з кого - чого - хто-небудь весь час дивиться на когось, щось. Очі її [Уляни] не сходили з перекинутого човна, що мов черепаха хитався серед хвилі (Мирний, І, 1954, 312); Розмови (розмова) сходили (сходила, зійшли, зійшла) на кого - що - хто-небудь починав вести мову про когось, щось. Як не намагався Ігор розповідати про себе, його розмови все сходили або на Костя, або на Миколу Леонідовича (Багмут, Щасл. день.., 1951, 122); До нього часто заходив тоді один галицький літератор. Розмова якось зійшла на клерикалізм (Коцюб., III, 1956, 29); Сходити (зійти) зі сцени: а) переставати виставлятися в театрі, виконуватися на сцені. Доводиться, правда, пошкодувати, що прекрасна опера Римського-Корсакова [«Снігуронька»] нині зійшла з київської сцени (Рильський, Веч. розмови, 1964. 12); б) не виступати в спектаклях, не брати участі у виставах. Був час, коли з легкої руки деяких критиків і театральних діячів різного рангу в нас зійшов зі сцени образ сучасника (Літ. Укр., 20.V 1971, 6); в) залишати якусь діяльність. - Коли так, то нам зосталося тільки зійти з сцени, - сказав Фесенко і з тими словами театрально оступився (Н.-Лев.. V, 1966, 156); Сходити (зійти) з конвейєра - бути виготовленим, виходити з виробництва. З конвейєра сходять готові трактори для колгоспних ланів (Сос., І, 1957, 238); ХТЗ став до ладу 1 жовтня 1931 року. На радіаторі першого трактора, що зійшов з головного конвейєра, виблискували сталеві літери заводської марки «ХТЗ» (Ком. Укр., 2, 1967, 46); Сходити (зійти) з розуму (з ума): а) ставати психічнохворим, божевільним. [Молодший лікар:] Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (Лев., Драми.., 1967, 14); б) робити безглузді, необдумані вчинки, поводити себе нерозумно. - От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Март., Тв., 1954, 70); - Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Кв.-Осн., II, 1956, 436); в) (за ким, по чому і без додатка) втрачати ясність свідомості, душевну рівновагу від захоплення ким-, чим-небудь, від любові до кого-небудь і т. ін. Славка.. якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Вільде, III, 1968, 211);) - Якщо її знову не побачу, то з розуму зійду - подумав [принц] собі (Три золоті сл., 1968, 158); Панянки з ума сходили по його красі (Мирний, І, 1954, 156); Сходити (зійти) з шляху - відмовлятися від наміченої цілі, змінювати свої погляди, переконання і т. ін. Віра Павлівна не хотіла сходити.. з того шляху, на котрий.. ступила... (Хотк., І, 1966, 54); Сходити (зійти) на (в) думку (на ум) кому - починати думати про кого-, що-небудь. І в думку їй таке не сходило, а от недовго прослужила, - дозналася своїм серцем чулим... (Мирний, III, 1954, 109); Та й кому зійде на думку радість, коли на завтра нічого їсти (Мирний, IV, 1955, 292); За що тільки не перебалакаєм з ним: ..про людську правду, про панів, словом, про все, що тільки зійде на ум (Вас., IV, 1960, 18); Сходити (зійти) на жебри, заст. - ставати жебраками, перетворюватися на жебраків. - Нарід [народ] гине та на жебри сходить (Фр., VIII, 1952, 23); Сходити (зійти) на манівці див. манівці; Сходити (зійти) нанівець див. нанівець.
5. Переставати покривати поверхню чого-небудь, збігаючи, розтаючи і т.ін. Влітку з деяких Сивашів вода сходить, але угіддя все одно не перестають бути мертвими (Хлібороб Укр., 10, 1965, 30); Зійшли сніги, шумить вода. Весною повіва (Граб., І, 1959, 327); Як тільки зійде повінь, треба приступити до створення котлована (Дмит., Наречена, 1959, 154); // Переставати існувати, зникати, гоїтися. - Цілий тиждень лежала я, як колода: цілий місяць сходили синяки з мого тіла (Мирний, III, 1954, 164); - В нього мозолі з рук не сходять, чого ж тобі ще треба? (Тют., Вир, 1964, 255); Її зверху Тоня ще й рогачиком придавить, щоб з головою пірнула в ту наколочену теплу бурду, щоб вся короста з овечки зійшла (Гончар, Тронка, 1963, 318); // Зникати з поверхні шкіри, з обличчя і т. ін. (про рум'янець, загар і т. ін.). Фарба поволі сходила з її й так блідих щік (Коп., Лейтенанти, 1947, 206); Коснятин розпростався, ставав самим собою, сірість зіходила йому з лиця й шиї (Загреб., Диво, 1968, 531); Там засідали сусідні дідичі, гречкосії, що світили білими лобами при смаглих обличчях, з яких не встигла зійти ще літня смага (Коцюб., II, 1955, 253); // Переставати виявлятися у виразі обличчя (про почуття). М'яко виділялося в темені її покрасивіле обличчя, з якого відразу зійшла задавнена недовіра і настороженість до людей (Стельмах, II, 1962, 25); Бійці йшли, втомлено переставляючи ноги в м'якій глибокій пилюці. Обличчя сірі. Тривога не встигала зійти з них (Тют., Вир, 1964, 307). Не сходити з обличчя (лиця) - постійно бути помітним, не зникати з обличчя. Дівчина нахмурилася. З її обличчя не сходив вираз глибокого подиву (Жур., Вечір.., 1958, 393); Мрійлива світла усмішка весь час не сходила йому з лиця (Гончар, Маша.., 1959, 5).
6. заст. Іти звідки-небудь, покидати якесь місце, приміщення. - Ми зараз всі сходимо з дому - може, чого треба, то кажіть зараз (Вас., 11, 1959, 330); Думаю собі: - Зійду з сього села! (Барв., Опов.., 1902, 238); - Кобила, - каже [отець Микита], - зійшла проти ночі з двора, а він і байдуже (Кв.-Осн., II, 1956, 6); [Іван:] Ти краще зійди куди; я сам з нею поговорю... (Мирний, V, 1955, 242).
@ Сходити (зійти) з очей - переставати з'являтися де-небудь, у певному колі людей. При одному слові «куркуль» у кожного комунара зціплюються зуби, а Васько [куркульський син] й не думає з очей сходити (Кундзич, Пов. і опов., 1938, 293); [Служебка:] Як прийде час, що будеш ти на волі і над маєтками своїми запануєш, невже ти не подякуєш мені? Невже забудеш? [Лицар:] Ох, забути трудно... Скажу тобі по правді, не забуду і все віддам, аби зійшла з очей (Л. Укр., II, 1951, 198).
7. Проходити, закінчуватися, минати (про час). Поволі, невесело сходили жнива, - літо пройшло (Фр., І, 1955, 130); Ніхто не пише, дні сходять у мене дивно однаково (Коцюб., III, 1956, 165); Короткий день зійшов, і знову був вечір (Мик., II, 1957, 45); Скільки тих весен зійшло, з водою спливло, як не бачилася Роксана з Іванком? (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 86).
8. чим. Знемагати, ослабати від чого-небудь; знесилюватися. За труною сходила криком і голосінням Василева Ольга (Стельмах, II, 1962, 9); - Нічого, товариші, краще потом зійти: ніж кров'ю (Воскр., Весна.., 1939, 23); // Губити, втрачати (сік). Крихкі болотяні трави сходять соком, пахтять, учадіти можна (Горд., II, 1959, 195).
@ Сім потів (сьомий піт) зійде див. піт; Сходити (зійти) кров'ю див. кров; Сходити слізьми (сльозами) див. сльоза.
9. на кого - що і без додатка, заст. Використовуватися, витрачатися, вживатися для чого-небудь. У його на сі зілля сила грошей сходила (Сл. Гр.); Уже годі старостів посилати за підбрехачів. Ніхто їм віри не йме, і горілки на їх багато сходить (Барв., Опов.., 1902, 516); Ніколи ще стільки не сходило світла [по хатах], як у сі довгі, тривожні осінні ночі (Коцюб., II, 1955, 74).
10. рідко. Переміщатися на ближчу відстань до кого-, чого-небудь; наближатися, підходити. Ближче сходжу - жінок бачу тут (Вовчок, 1, 1955, 247); - Нарядися. Ми подивимося; ти сама побачиш, як гарно. - А як пани на той час зійдуть! (Мирний, III, 1954, 178).
11. розм. Закінчуватися, проходити, здійснюватися (більш-менш успішно, благополучно і т. ін.). Літо сходило ще яко-тако, але зима давалася взнаки бідному учневі, студінь, мороз страшно докучали (Ков., Світ.., 1960, 57); Про театральний гурт Миша тобі писав.. Що ж, «Чорноморці» зійшли зовсім-таки добре, то, може, у них і далі діло піде на лад (Л. Укр., V, 1956, 29); // перев. безос., кому і без додатка. Минати, проходити для кого-небудь благополучно, безкарно. Він не ждав, що вони всі разом до нього прискіпаються і будуть судом лякати, - раніше йому все якось сходило (Григ., Вибр., 1959, 231); Мені з гуртком щастило.. їздили без усякого дозволу по сусідніх селах - зійшло (Вас., IV, 1960, 25).
@ Сходити (зійти) з рук див. рука.
12. тільки док., на кого - що. Стати ким-небудь іншим, перетворитися на когось, змінивши вигляд, форму і т. ін. Доробився хліба, аж зійшов на діда (Укр. присл.., 1963, 72); - І ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо (Вовчок, І, 1955, 42); - Боже, який сором для родини! Господи, на що ми зійшли! - зойкала Зоня (Вільде, Сестри.., 1958, 288).
13. за кого - що, розм. Бути прийнятим, визнаним за когось іншого, що-небудь інше або рівноцінне кому-, чому-небудь у якомусь відношенні. Родом він з півдня, то, мабуть, звідти, з буревійного степу, де кожне деревце сходило за гай, він і приніс з собою щиру приязнь до зеленого друга (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 244).
14. тільки док. Перестати, припинитися (про опади). Як дощик зійде і корова з обори Материнське протягне му-му, - То в уяві постане село (Шпак, Вибр., 1952, 42).
СХОДИТИ, сходжу, сходиш і рідко ЗІЙТИ, зійду, зійдеш, док . 1. тільки сходити, неперех. Піти куди-небудь і, побувши там деякий час, повернутися назад. - Бодай же ви, чумаки, на Дін не сходили, Що ви моїх дрібних діток [чаєнят] в каші поварили! (Укр.. лір. пісні, 1958, 534); Ти б мерщій сходила По воду студену Під липу зелену (Граб., І, 1959, 317); Сходив [Давид] до Якима і через хвильку вернувся (Головко, II, 1957, 102); Сходивши ранком на берег Дніпра, погулявши в парку біля пам'ятника Тарасу Шевченку, Артем Петрович повертався додому (Хижняк, Килимок, 1961, 24).
2. перех. Пройти який-небудь простір у різних напрямках; обійти. Ой сходив я все Підгір'я, границі турецькі (Коломийки, 1969, 111); Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами (Рильський, II, 1960, 191); Правдою цілий світ зійдеш, а неправдою - ані до порога (Укр.. присл.., 1963, 167).
@ Сходити ноги - багато ходячи, натомити, натрудити ноги, дійти до виснаження, знесилення. Сходила вона - Мелашка - свої ноги. Аж згадати страшно, як бідувала вона своє життя за Козленком (Кос., Новели, 1962, 145); - Ноги сходив, очі видивив і горба нажив за чужими вівцями... (Ірчан, II, 1958, 402).
3. тільки сходити, неперех., у чому і без додатка. Одягтися в що-небудь, надіти на себе щось. Чи я спила, чи я з'їла, Чи гарно сходила? Тільки мої всі розкоші, Що гірко робила! (Укр.. лір. пісні, 1958, 378); - Люди живуть ще й гірше нас. Нам ще дякувати та й ще раз дякувати богові треба. Парохія не зла, їсти-пити є що і в чім сходити (Хотк., II, 1966, 63); Хоч наші друзі й оптимісти, Але і в них бували дні, Коли хотілось смачно з'їсти, Сходити в гарному вбранні (Воскр., І всерйоз.., 1960, 57).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сходжу | сходимо |
2 особа | сходиш | сходите |
3 особа | сходить | сходять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сходив | сходили |
Жіночий рід | сходила | |
Середній рід | сходило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сходімо | |
2 особа | сходи | сходіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сходивши |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сходжу | сходимо |
2 особа | сходиш | сходите |
3 особа | сходить | сходять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сходитиму | сходитимемо |
2 особа | сходитимеш | сходитимете |
3 особа | сходитиме | сходитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сходив | сходили |
Жіночий рід | сходила | |
Середній рід | сходило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сходьмо | |
2 особа | сходь | сходьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сходячи | |
Минулий час | сходивши |