схоластичний
СХОЛАСТИЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до схоластики (у 1 знач.), пов'язаний з нею. У 1907 р. Павло Тичина вступив до Чернігівської семінарії, де панувала церковна схоластична наука, атмосфера шпигунства і доносів (Укр. літ., 10, 1957, 11); На Русі при феодалізмі панувала церковна схоластична література (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 23).
2. Який є схоластикою (у 2 знач.); відірваний від життя й практики. Багатообдарований юнак [П. А. Тутковський], що прагнув до живого знання, не міг задовольнитися мертвим, схоластичним навчанням (Видатні вітч. географи.., 1954, 116); Схоластичне віршування.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | схоластичний | схоластична | схоластичне | схоластичні |
Родовий | схоластичного | схоластичної | схоластичного | схоластичних |
Давальний | схоластичному | схоластичній | схоластичному | схоластичним |
Знахідний | схоластичний, схоластичного | схоластичну | схоластичне | схоластичні, схоластичних |
Орудний | схоластичним | схоластичною | схоластичним | схоластичними |
Місцевий | на/у схоластичному, схоластичнім | на/у схоластичній | на/у схоластичному, схоластичнім | на/у схоластичних |