сірчаний
СІРЧАНИЙ, а, е. 1. Прикм. до сірка 1; //Який містить у собі сірку. Безріччя хаосу і довгий ряд віків Вулкан метав огнем.. А нині все мовчить. Вже ні сірчаних злив, Ні попелу нема з прапрадідного часу (Зеров, Вибр., 1966, 471); Сірчаний колчедан; Сірчана джерельна вода; //Вигот. із сірки. Перша в історії електрична машина являла собою сірчану кулю, насаджену на вісь і накладену на дерев'яний станок (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 9); Він.. черкає сірчаною головкою по коробці. Блимає вогник (Шиян, Баланда, 1957, 110).
2. Який містить у своєму хімічному складі сірку з певною кількістю кисню.
^ Сірчана кислота - двоосновна сильна неорганічна кислота, що утворюється від взаємодії сірчаного ангідриду з водою. Чиста сірчана кислота H2SO4 - безбарвна оліїста рідина, майже в два рази важча за воду (Хімія, 7, 1956, 91); Серед величезної кількості хімічних продуктів, які мають важливе значення для народного господарства, особливе місце займає сірчана кислота (Ком. Укр., 1, 1964, 26); [Надійка:] Німкеня одна, хазяйка, що купила мене там на базарі, бризнула в очі сірчаною кислотою... (Мороз, П'єси, 1959, 62); Сірчаний ангідрид - сполука сірки з киснем (SО3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сірчаний | сірчана | сірчане | сірчані |
Родовий | сірчаного | сірчаної | сірчаного | сірчаних |
Давальний | сірчаному | сірчаній | сірчаному | сірчаним |
Знахідний | сірчаний, сірчаного | сірчану | сірчане | сірчані, сірчаних |
Орудний | сірчаним | сірчаною | сірчаним | сірчаними |
Місцевий | на/у сірчаному, сірчанім | на/у сірчаній | на/у сірчаному, сірчанім | на/у сірчаних |