табурет
ТАБУРЕТ, а, ч. Стілець без спинки з квадратним або круглим твердим сидінням. Почалася робота. Столи, табурети, навіть підвіконня в майстерні заставлено різними приладдями (Вас., II, 1959, 231); Сидів він [голова] за розкішним, старовинної роботи під морений дуб столом, і можна було б подумати, що цей здоровань закоханий у дорогі речі, коли б не вмостився на звичайному, по-сільському збитому табуреті (Збан., Сеспель, 1961, 320).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | табурет | табурети |
Родовий | табурета | табуретів |
Давальний | табуретові, табурету | табуретам |
Знахідний | табурет | табурети |
Орудний | табуретом | табуретами |
Місцевий | на/у табуреті | на/у табуретах |
Кличний | табурете | табурети |