тамбурин
ТАМБУРИН, а, ч . Музичний ударний інструмент; вид бубна. І одна з них, мов Дебора, Танцювала з тамбурином І Ласкара вихваляла, Що забив ведмедя злого (Л. Укр., IV, 1954, 197); Сопілки й тамбурини Глухий одмінюють мотив, Дівча з серпом блискучим лине, Увінчуючи свято жнив (Рильський, Дал. Небосхили, 1959, 84).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тамбурин | тамбурини |
Родовий | тамбурина | тамбуринів |
Давальний | тамбуринові, тамбурину | тамбуринам |
Знахідний | тамбурин | тамбурини |
Орудний | тамбурином | тамбуринами |
Місцевий | на/у тамбурині | на/у тамбуринах |
Кличний | тамбурине | тамбурини |