тандита
ТАНДИТА, и, ж., заст . 1. Товкучка. Антосьо, взявши її [шинелю] крізь вікно, пішов.. на тандиту, додав скільки карбованців і взяв шинелю на славу (Свидн., Люборацькі, 1955, 181).
2. Старі носильні речі; дрантя, лахміття. Цюю тандиту вже пора б пороздаровувати убогим (Сл. Гр.); Сиди, менджуй тандитою - аби день до вечора (Хотк., II, 1966, 328).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тандита | тандити |
Родовий | тандити | тандит |
Давальний | тандиті | тандитам |
Знахідний | тандиту | тандити |
Орудний | тандитою | тандитами |
Місцевий | на/у тандиті | на/у тандитах |
Кличний | тандито | тандити |