таємниче
ТАЄМНИЧЕ, присл. Те саме, що таємничо. Вона одним таємниче шептала щось, другим кивала головою або робила якісь знаки (Коцюб., І, 1955, 275); Вдалині таємниче дзюркотіла річка (Грим., Незакінч. роман, 1962, 206); Микула сів біля вогнища, схилив голову на руки і задивився на жар, ще таємниче, з легким тріском дотлівав на камінні (Скл., Святослав, 1959, 28).
таємничий
ТАЄМНИЧИЙ, а, е. 1. Сповнений таємниць (у 2 знач.); загадковий, невивчений. Манив до себе [сад] розкішним холодом, темною зеленню, живим запахом та легесеньким, таємничим шепотом листя (Фр., V, 1951, 342); Настала тиха українська ніч.. - всі речі стали незнайомими, набравши зовсім іншого узагальненого нічиогв вигляду і почавши жити якимсь окремим таємничим життям (Довж., І, 1958, 85); Сиваші, оце гниле таємниче море, не перестають дивувати Дьяконова. Диво природи. Геологічна загадка (Гончар, ІІ,1959, 59); // Оповитий таємницею (про людину). Ця розмова.. загострила цікавість до таємничої постаті вченого (Смолич, І, 1958, 49); В судових документах раз у раз згадується цей таємничий демократ у шкіряному картузі (Кучер, Дорога.., 1958, 8); // у знач. ім. таємниче, чого, c . Про що-небудь, сповнене таємниць, загадок.
2. Якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний. Таємнича доля судила Олені опинитись на чужій стороні хутко (П. Куліш, Вибр., 1969, 278); Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна (Коцюб., II, 1955, 307); // Який має чудодійну силу, чудодійні властивості; чарівний. Імператори Візантії.. мали численне наймане військо і флот, страхали своїх ворогів таємничим грецьким вогнем (Скл., Святослав, 1959, 144); Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна із таємничого зілля (Стельмах, І, 1962, 587).
Таємнича сила - про щось загадкове, недоступне людському пізнанню, потойбічне. Первісне людство.. пояснювало явища фізичного світу впливом вищих, таємничих сил (Бєлін., Вибр. статті, 1948, 95).
3. Який свідчить про наявність таємниці (у 1 знач.); який містить таємницю. - Не забудьте ж, що умовлено, - боком повернувшись до Михайла, таємничим тоном промовив Юлій і подав нам свою холодну долоню (Досв., Вибр., 1959, 35); Натискає [Врангель] пальцем на пелюстки і, коли кулька розкрилася, знов починає уважно розглядати оті таємничі знаки, яких удень так і не розгадав. Що вони мають значити? (Гончар, II, 1959, 381).
4. рідко. Те саме, що таємний 1. З матір'ю держав він [Ласкаро] раду Таємничую, на мигах, Як би того Атта Троля Приманити і забити (Л. Укр., IV, 1954, 167).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | таємничий | таємнича | таємниче | таємничі |
Родовий | таємничого | таємничої | таємничого | таємничих |
Давальний | таємничому | таємничій | таємничому | таємничим |
Знахідний | таємничий, таємничого | таємничу | таємниче | таємничі, таємничих |
Орудний | таємничим | таємничою | таємничим | таємничими |
Місцевий | на/у таємничому, таємничім | на/у таємничій | на/у таємничому, таємничім | на/у таємничих |